БУЛІНГ

Про функціонування

«гарячих» ліній 

З метою попередження домашнього насильства, запобігання торгівлі людьми, захисту прав і інтересів дитини доводимо інформацію про функціонування Національних «гарячих ліній» Громадської організації «Ла Страда-Україна»:

1. Національна дитяча «гаряча» лінія, що працює за безкоштовним номером 0 800 500 225 (зі стаціонарного телефону) та безкоштовним коротким номером 116 111 (з мобільних). Лінія працює у робочі дні з 12.00 до 20.00, у суботу – з 12.00 до 16.00.
2. Національна «гаряча» лінія з попередження боулінгу, домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації, що працює за безкоштовним номером 0 800 500 335 (зі стаціонарного номеру) та безкоштовним коротким номером 386 (з мобільних). Лінія працює цілодобово.

З 25 листопада 2017 року лінія переходить на загальноєвропейський номер 116 123, що є безкоштовним з усіх мобільних телефонів.

Сайти

СТОПБУЛІНГ

1. https://www.stopbullying.com.ua/
2. https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiya-bulingu/korisni-posilannya-shodo-temi-antibulingu
3. https://minjust.gov.ua/news/ministry/v-mejah-proektu-minyustu-ya-mayu-pravo-rozpochato-informatsiynu-kampaniyu-stopbuling-dlya-ditey-ta-ih-batkiv
4. Стаття 30 Закону України «Про освіту

https://kodeksy.com.ua/pro_osvitu/statja-30.htm

    5.Зміни в ст.30  Закону України «Про освіту» - булінг

  http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T182657.html

    6. У Сумській області

pravosvita @sm.minjust.gov.ua

https://pravo.minjust.gov.ua/ua/programs/booling

Додаток

до листа управління освіти

від 23.01.2020 № 124

ПРЕЗИДЕНТ ПІДПИСАВ ЗАКОН ЩОДО ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ

Президент підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», завдяки якому запобігання цькуванню в Україні вийшло на новий рівень.

Серед іншого, цей закон:

✔ вперше визнає юридично поняття булінгу в українському законодавстві;

✔ передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу;

✔ запроваджує контроль директорів шкіл за виконанням заходів по протидії булінгу, розгляд заяв про випадки цькування від учнів та їх батьків.

Нагадуємо, відтепер цькування неповнолітнього буде каратися штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 та 1700 гривень відповідно) або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Така ж поведінка, вчинена групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, передбачає штраф від 1700 гривень до 3400 гривень або громадськими роботами від 40 до 60 годин.

За булінг, вчинений малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років, відповідатимуть батьки кривдника.

Якщо керівник закладу освіти не повідомить поліцію про відомі йому випадки цькування серед учнів, його оштрафують на суму від 850 до 1700 гривень або призначать виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

         Як захиститись та де отримати допомогу знайдете на платформі «Я МАЮ ПРАВО!»: http://pravo.minjust.gov.ua/

Закон України

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19

Процедура подання

(з дотриманням конфіденційності) заяви про випадки булінгу (цькування)

1. Усі здобувачі освіти, педагогічні працівники закладу, батьки та інші учасники освітнього процесу повинні обов’язково повідомити директора навчального закладу про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

2. На ім’я директора закладу пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок боулінгу (цькування).

3. Директор закладу видає наказ про проведення розслідування та створення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування), скликає її засідання.

4. До складу такої комісії входять педагогічні працівники (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булерів, керівник навчального закладу та інші зацікавлені особи.

5. Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу

1. Директор закладу має розглянути звернення у встановленому порядку.
2. Директор закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
3. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор ліцею повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
4. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Щодо порядку подання та розгляду заяв про випадки булінгу

Стаття 30. Прозорість та інформаційна відкритість закладу освіти

1. Заклади освіти формують відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність та оприлюднюють таку інформацію. Доступ до такої інформації осіб з порушенням зору може забезпечуватися в різних формах та з урахуванням можливостей закладу освіти.

2. Заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, зобов’язані забезпечувати на своїх веб-сайтах (у разі їх відсутності - на веб-сайтах своїх засновників) відкритий доступ до такої інформації та документів:

статут закладу освіти;

ліцензії на провадження освітньої діяльності;

сертифікати про акредитацію освітніх програм, сертифікат про інституційну акредитацію закладу вищої освіти;

структура та органи управління закладу освіти;

кадровий склад закладу освіти згідно з ліцензійними умовами;

освітні програми, що реалізуються в закладі освіти, та перелік освітніх компонентів, що передбачені відповідною освітньою програмою;

територія обслуговування, закріплена за закладом освіти його засновником (для закладів дошкільної та загальної середньої освіти);

ліцензований обсяг та фактична кількість осіб, які навчаються у закладі освіти;

мова (мови) освітнього процесу;

наявність вакантних посад, порядок і умови проведення конкурсу на їх заміщення (у разі його проведення);

матеріально-технічне забезпечення закладу освіти (згідно з ліцензійними умовами);

напрями наукової та/або мистецької діяльності (для закладів вищої освіти);

наявність гуртожитків та вільних місць у них, розмір плати за проживання;

результати моніторингу якості освіти;

річний звіт про діяльність закладу освіти;

правила прийому до закладу освіти;

умови доступності закладу освіти для навчання осіб з особливими освітніми потребами;

розмір плати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації здобувачів освіти;

перелік додаткових освітніх та інших послуг, їх вартість, порядок надання та оплати;

правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти;

{Частину другу статті 30 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

{Частину другу статті 30 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

{Частину другу статті 30 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування);

{Частину другу статті 30 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

інша інформація, що оприлюднюється за рішенням закладу освіти або на вимогу законодавства.

3. Заклади освіти, що отримують публічні кошти, та їх засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

4. Інформація та документи, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, якщо вони не віднесені до категорії інформації з обмеженим доступом, розміщуються для відкритого доступу не пізніше ніж через десять робочих днів з дня їх затвердження чи внесення змін до них, якщо інше не визначено законом.

5. Перелік додаткової інформації, обов’язкової для оприлюднення закладами освіти, може визначатися спеціальними законами.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 5, ст.33)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 51, ст. 1122):

1) частину другу статті 13 після цифр "173" доповнити цифрами "173^-4";

2) доповнити статтею 173^-4 такого змісту:

"Стаття 173^-4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, -

тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, -

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, -

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу -

тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку";

3) абзац перший частини третьої статті 184 доповнити словами та цифрами "крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173^-4 цього Кодексу";

4) статтю 221 після цифр "173-173^-2" доповнити цифрами "173^-4";

5) абзац другий пункту 1 частини першої статті 255 після цифр "173-173^-2" доповнити цифрами "173^-4".

2. У Законі України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 38-39, ст. 380):

1) частину першу статті 1 доповнити пунктом 3^-1 такого змісту:

"3^-1) булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

систематичність (повторюваність) діяння;

наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого";

Стаття 26. Керівник закладу освіти

1. Керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Повноваження (права і обов’язки) та відповідальність керівника закладу освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти.

Керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу освіти.

2. Керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту.

Додаткові кваліфікаційні вимоги до керівника та порядок його обрання (призначення) визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

3. Керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень:

організовує діяльність закладу освіти;

вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти;

призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов’язки;

забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм;

забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

забезпечує умови для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу освіти;

сприяє та створює умови для діяльності органів самоврядування закладу освіти;

сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників закладу освіти;

забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:

{Частину третю статті 26 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

{Частину третю статті 26 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;

{Частину третю статті 26 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

{Частину третю статті 26 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

{Частину третю статті 26 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

здійснює інші повноваження, передбачені законом та установчими документами закладу освіти.

Витяг

із наказу Шосткинської  гімназії №358-ОД від 28.12.2018 року

«Про проведення інформаційної кампанії «СтопБулінг» щодо профілактики проявів булінгу в учнівському середовищі на 2019-2020 роки»

         9.Роз’яснювати учням алгоритм дій у разі виникнення ознак булінгу, кібербулінгу  в учнівському середовищі:

- терміново повідомити батьків, класного керівника, практичного психолога або вчителів, з дотриманням конфіденційності звернутися з заявою до керівника навчального закладу про випадки булінгу;

- у разі потреби психологічної допомоги звернутися до практичного психолога або зателефонувати на «гарячу лінію» за номером 116 111;

-  у складних випадках звертатися з заявою до відділу поліції.

Постійно

Відповідальні: адміністрація, класні керівники, учителі,

                        практичний психолог

        11.У разі виникнення конфліктних ситуацій проводити роботу по створенню тимчасової Служби порозуміння за участю директора навчального закладу, заступників директора, практичного психолога, класного керівника, учнів та батьків, представників учнівського самоврядування та батьківського комітету, за згодою та потребою представників поліції задля позитивного вирішення непорозуміння, примирення та недопущення проявів булінгу в учнівському середовищі.   

Постійно, у разі потреби

Відповідальні: адміністрація, класні керівники, учителі,

                         практичний психолог

Зразок заяви про булінг

Опис документу:

На сьогодні відповідно до закону, необхідним є розміщення інформації закладів освіти інформації щодо булінгу, та алгоритму реагування. Одним із переліку є відображення зразку заяви. Ось приклад однієї з них.

Процедура подання учасниками освітнього процесу заяви

про випадки булінгу (цькування) в школі.

Якщо Ви або учень (учениця) школи стали жертвою булінгу (цькування) чи були свідками такого діяння або отримали достовірну інформацію про нього, то необхідно обов’язково повідомити про це директора,  подавши заяву.

Зразок заяви

Заява

         Прошу провести розслідування за фактами випадків булінгу (цькування)

____________________________.

       (прізвище, ім’я постраждалого)

Далі в заяві необхідно вказати особу або осіб, які вчинили цькування та описати  діяння, які полягають  у психологічному, фізичному чи іншому насильстві над особою і носять системний характер.

_________________                                                     _______________

             (дата)                                                                       (підпис)

         Термін розгляду заяви  до 30 днів.

Процедура розгляду заяви:

         1. Після отримання заяви директор видає розпорядження про  проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.

         2. Для прийняття рішення за результатами розслідування директор наказом створює комісію з розгляду  випадків булінгу та скликає її засідання. До складу комісії можуть входити педагоги, батьки учнів причетних до булінгу та інші зацікавлені особи.

         3. Якщо комісія визнала, що мало місце цькування, а не одноразовий  конфлікт чи сварка, то директор школи обов’язково робить повідомлення до уповноваженого підрозділу органів національної поліції та Службу у справах дітей міської ради (якщо булінг стосується неповнолітніх).

         4. Якщо комісія не кваліфікує діяння як цькування, а  постраждалий не згодний з цим, то він може звернутись із заявою до органів Національної поліції.  Таке право має і директор в разі незгоди із рішенням комісії.

         5. Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з підписами всіх членів комісії.

Порядок реагування  на доведені випадки    булінгу (цькування)

та відповідальність осіб причетних до нього

1. Про доведені випадки булінгу згідно рішення комісії директор обов’язково повідомляє органи Національної поліції України та Службу у справах дітей Луцької міської ради (якщо булінг стосується неповнолітніх).

2. Доведений випадок булінгу тягне штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн) або громадські роботи від 20 до 40 годин – якщо цькували вперше. І від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від 40 до 60 годин, якщо дії вчинили повторно або знущалась група осіб. Якщо ці дії вчиняли малолітні або неповнолітні від 14 до 16 років, штраф заплатять батьки або особи, які їх замінюють (50-100 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи на від 20 до 40 годин).

3. Якщо керівник освітнього закладу не повідомить про цькування уповноваженим підрозділам органів Нацполіції – його оштрафують на 50-100 неоподатковуваних мінімумів або відправлять на виправні роботи до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

4. Особам, які постраждали від булінгу, стали його свідками,  вчинили його, шкільні практичні психологи та соціальний педагог після надходження заяви надають соціальну  та психолого-педагогічну допомогу у формі  консультацій, бесід, тренінгів.

Ст. 11 ЗУ

Про запобігання та протидію домашньому насильству № 2229-VIII від 07.12.2017

Чинний зі змінами. Перевірено 26.01.2019

 Про запобігання та протидію домашньому насильству
Стаття 11. Повноваження органів управління освітою, навчальних закладів та установ системи освіти у сфері запобігання та протидії домашньому насильству

1. До повноважень органів управління освітою у сфері запобігання та протидії домашньому насильству відповідно до компетенції належать:

1) забезпечення підготовки фахівців відповідної кваліфікації та галузі знань з метою належного виконання ними функцій із запобігання та протидії домашньому насильству;

2) забезпечення впровадження в навчально-виховний процес на всіх освітніх рівнях, у тому числі включення до навчальних програм і планів, питань запобігання та протидії домашньому насильству;

3) забезпечення включення до освітньо-професійних програм під час встановлення державних стандартів освіти питань запобігання та протидії домашньому насильству;

4) участь у підготовці (перепідготовці, підвищенні кваліфікації) фахівців, які представляють суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

5) забезпечення включення до навчальних та виховних програм питань запобігання та протидії домашньому насильству;

6) методичне забезпечення навчальних закладів з питань запобігання та протидії домашньому насильству;

7) звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

2. Навчальні заклади та установи системи освіти під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:

1) проводять з учасниками навчально-виховного процесу виховну роботу із запобігання та протидії домашньому насильству;

2) повідомляють не пізніше однієї доби службу у справах дітей, уповноважені підрозділи органів Національної поліції України у разі виявлення фактів домашнього насильства стосовно дітей або отримання відповідних заяв чи повідомлень;

3) проводять інформаційно-просвітницькі заходи з учасниками навчально-виховного процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, приділяючи особливу увагу формуванню небайдужого ставлення учнів до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування вчителів про випадки домашнього насильства, що стали їм відомі, повідомлення про такі випадки до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;

4) організовують роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалими дітьми;

5) взаємодіють з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону;

6) звітують центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Мобінг

Мобінг (від англ. mob — юрба) — форма психологічного тиску у вигляді цькування співробітника у колективі, зазвичай з метою його звільнення.

Уперше явище описано на початку 80-х рр. ХХ в. Німецький фахівець в галузі індустріальної психології Хайнц Лейманн після проведених досліджень у скандинавських країнах описав мобінг і охарактеризував його як психологічний терор, що включає систематично повторюване вороже й неетичне поводження одного або декількох людей, спрямоване проти іншої людини, в основному однієї. Інструменти мобінгу — утаювання інформації, ізоляція, обливання брудом, безперестанна критика, поширення пліток, висміювання, окрики тощо.

          Мобінг особливо розповсюджений в середовищі офісних працівників. Процес виживання містить у собі п'ять фаз: перша — наявність тривалого й недозволеного конфлікту, друга — агресивні дії й ворожі відносини. На третій фазі в конфлікт утягується керівництво й інші співробітники, переслідуваний піддається наклепу. На четвертій фазі на робітника ставиться клеймо, і насамкінець — звільнення.

         Профспілки німецької корпорації IG Metall установили, що в 33% випадків нападником є керівництво. Підлеглий допускає спровоковані помилки, які гіперболізуються й представляються як такі, що майже звели фірму до катаклізму. У книзі «Насильство на роботі» («Violence at Work»), виданою Міжнародною організацією праці (ООН) в 1998 р. мобінг наводиться в одному переліку з вбивствами, зґвалтуваннями й пограбуваннями. Пояснення цьому таке: необразливий на перший погляд у порівнянні з іншими видами фізичного насильства мобінг іноді закінчується зведенням рахунків з життям.

       Цивілізований світ поступово привчається протистояти мобінгу легітимними методами. У січні 2002 р. Франція ввела антимобінговий закон. У канадській провінції Квебек і в Колумбії прийняте законодавство проти агресії на робочому місці. А Німеччина визнала, що мобінг створює умови, які призводять до різних захворювань. У Швеції керівники підприємств повинні так організувати працю, щоб запобігти й не допустити психологічного терору на робочому місці. З появою ознак мобінгу роботодавець зобов'язаний вжити контрзаходи.

Психологічна проблема мобінгу в шкільному середовищі.

Розбудова системи освіти відбувається у складних соціокультурних умовах та в ситуації загострення негативних явищ в учнівському середовищі. Зокрема, майже в кожному учнівському середовищі існує проблема мобінгу.

Проблема мобінгу, як психологічна, була окреслена ще в 70-80-х роках минулого століття у Швеції, потім в Німеччині, Польщі та інших країнах Європи. Важливим є те, що це слово пов’язане з довготривалим виключенням особистості, учня, дитини з групи, класу, колективу. Мобінг — це регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди людині, дитині. Це довготривале “відторгнення” дитини більшістю членів класу чи групи. Як показують дослідження, актуальним в учнівських колективах стало поняття «мобінгу» (від англ. — натовп, глум й означає психологічний терор, який здійснює група по відношенню до особистості).

Види мобінгу:

бойкот,

причіпки,

кепкування,

дезінформація,

доносительство,

спричинення шкоди здоров'ю,

дрібні крадіжки або псування особистих речей.

Крім того, в залежності від походження, мобінг поділяють на вертикальний (боссинг) — від керівництва, або відповідно від підлеглих, і горизонтальний — від колег або учнів.

Передумови мобінга з боку жертви:

• конкуренція з вже існуючим авторитетом (через відхилення від психологічних рамок колективу, начальства);
• стиль поведінки, як у жертви (слабкість, жалібність, хлюпкість).

Найчастіше жертвами шкільного насилля стають учні, які мають:

• • фізичні недоліки або вади – ті, що носять окуляри, діти зі зниженим слухом або з руховими порушеннями;
  • особливості поведінки – замкнуті або імпульсивні;
  • особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, виступаючі вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або худорлявість) тощо;
  • страх перед школою;
  • відсутність досвіду життя в колективі (так звані „домашні” діти);
  • хвороби – епілепсія, заїкання, порушення мовлення,  дисграфія (порушення письмової мови), дислексія (порушення читання), дискалькулія (порушення здатності до рахування) і т.д.
  • низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні.

Для учнів, які отримали статус відторгнутих, або ізолянтів, характерним є об’єднання в мікрогрупи, які переростають у так звані “групи ризику”. Відсутність корекційного впливу на таких учнів, інтеграція даних мікрогруп сприяє формуванню відхилень у поведінці учнів, а це впливає на стан правопорушень у навчальному закладі і створює негативний мікроклімат в учнівському колективі. Об’єднуючись між собою, такі учні порушують робочу атмосферу на уроці, викликають негативізм і роздратування у вчителів, висміюють або принижують однокласників, конструктивно налаштованих на навчання.

Сучасні діти про людську жорстокість знають більше, ніж їхні ровесники 20-30 років тому. Причиною цього є демонстрація сцен насильства у ЗМІ. Спостерігається пережите насильство не лише в кіно, а й на власному досвіді, а саме в сім’ях, сценах приниження в класі (бійки, вимагання грошей, психологічний тиск, словесні образи). Причиною мобінгу може бути не тільки агресія або страх, а також нудьга і монотонність, бажання розвіятись чи виділитись серед інших. Наслідки таких “розваг” відображаються на особистості і супроводжуються психосоматичними порушеннями.

Як не прикро, але однією з причин “мобінгу” є й нестабільність сучасної сім’ї (багато дітей живе з одним із батьків, значна частина дітей проживає з родичами або опікунами у зв’язку з виїздом батьків за кордон, існує багато функціонально неспроможних, деструктивних сімей). У зв’язку з цим у дітей в таких сім’ях з’являються емоційні розлади, депресивні стани, агресивність, що значною мірою впливає на взаємовідносини в учнівському колективі.

Мобінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, дезадаптуючи її з усіма витікаючими звідси наслідками, а саме: руйнування або ж затримка формування сфер, в яких здійснюється становлення особистості – діяльності, спілкуванні, самосвідомості.

Наслідки мобінга 

• неадекватне сприйняття власної індивідуальності – занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, беззахисність;
• неадекватне сприйняття реальності – формування дезадаптаційних захисних психологічних механізмів;
• тривога, стрес, фобії, депресії, неврози, страх;
• відхилення в поведінці – адиктивна, антисоціальна (крайньої формою якої є кримінальна), суїцидальна;
• формування залежностей: алкогольна, тютюнова, наркотична, психологічна і т.д.;
• порушення в комунікативній сфері (крайнім випадком є розлади мовлення) -  страх спілкування з людьми, крайню недовіру до людей, відсторонення від спілкування з колективом (в школі це проявляється у вигляді прогулів).

Напрямки превентивної роботи:

• підтримуйте позитивний статус дитини (потенційної жертви мобінгу) в класі;
• підкреслюйте важливість спільної роботи у колективі;
• формуйте в учнів навички самоконтролю, асертивної поведінки та позитивне ставлення до себе;
• засуджуйте твердо й постійно деструктивну й антисоціальну поведінку учнів;
• використовуйте в роз’яснювальній  профілактичній діяльності такий матеріал, що спонукатиме слухачів до міркувань та осмислення власної поведінки;
• заохочуйте учнів до позитивних зрушень в особистісному зростанні, тобто підтримуйте у них прагнення до самовдосконалення.

Основні завдання соціально-педагогічної і корекційної роботи з жертвами шкільного насилля:

• створити психологічний комфорт для отримання жертвами мобінгу позитивного досвіду підтримки і довіри;
• сформувати навички упевненої поведінки, розвинути впевненість в собі, позитивне самосприйняття;
• допомогти учням розвинути навички конструктивного спілкування, комунікативну компетентність;
• мінімізувати відчуття людиною своєї одинокості шляхом формування потреби у приналежності до групи;
• підвищувати рівень емоційної комфортності шляхом зниження тривожності;
• працюючи з колективом, в якому зафіксовано явище мобінгу, необхідно в напрямку зниження агресивності, формування толерантності, емпатійності в учнів з метою вторинної профілактики виникнення мобінгу.

Рекомендації учням щодо уникнення мобінгу:

• Намагайтеся підтримувати стосунки з усіма учасниками колективу.
• Не розпускайте плітки, а почувши плітку, не переказуйте її іншим.
• Відстоюйте свою думку, не дозволяйте принижувати себе.
• Дотримуйте традиції колективу.
• Беріть участь у спільних колективних заходах.
• Якщо виникають проблеми у стосунках з однолітками або вчителями, зверніться до дорослих яким ви довіряєте (краще до психолога).

Рекомендовані кінофільми для перегляду та обговорення проблеми мобінгу з учнями та педагогами: «Після Люсі» (2012), «Відправна крапка» / Kickoff (фільм, 2010), «Чучело», «Клас» (фільм, 2007).

                   Традиційно причиною батьківських нарікань і не зовсім приємних виховних моментів для того, хто не вивчив урок і отримав низьку оцінку, є двійки-трійки у щоденнику. Причин для виховних моментів побільшало відтоді, як на законодавчому рівні у нашій країні введено відповідальність за булінг. І діти, і батьки повинні знати: булінг – не просто зло, яке зачіпає підліткове середовище, а ще й в окремих ситуаціях привід сплатити немалий штраф. І платити його будуть батьки того, хто дозволяє собі принижувати однокласника чи товариша по школі. Реалізуючи Загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!», Міністерство юстиції розпочало інформаційну кампанію #СтопБулінг, орієнтовану на дітей та їх батьків. Питання стало наскільки актуальним, що поняття «булінг» визначили на законодавчому рівні та прописали у Законі України «Про освіту» та в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Визначення зафіксовано так: «булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого». У Кодекс додано статтю 1734 про відповідальність за вчинення булінгу, яка називається «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу». В ній зазначено, що булерів (так назвали тих, хто здійснює булінг) або їх батьків варто штрафувати або виправляти громадськими роботи. За булінг, вчинений дітьми до 16-ти років, відповідають батьки або опікуни. За перший випадок булінгу – від 850 до 1700 гривень штрафу або громадські роботи на термін від 20 до 40 годин. За повторне цькування або булінг, вчинене групою осіб від 1700 до 3400 гривень штрафу або громадські роботи терміном від 40 до 60 годин. Справді ж, потрібно задуматися, перш ніж цькувати невисокого хлопчика чи знущатися із дівчинки з рудими кісками? «Не руйнуй невідомий світ, бо для когось і твій знайомий – невідомий»,- зазначила у своєму творі Мікус Марія, юна журналістка з Хмельниччини, одна з переможниць конкурсу Юстиції Сумщини #БулитиНеКруто. До речі, в Україні вже є судові рішення щодо булінгу. Перше прийняте у лютому цього року на Київщині, за цькування батьків винної особи зобов’язали сплатити штраф.