АДАПТАЦІЯ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ
У процесі навчання у школі дитина проходить через різні кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів та батьків. Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню. П’ятий клас – кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів. Але 5-й клас – це насамперед період адаптації до середньої ланки школи.
Адаптація - процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда. Більшість школярів переживає перехід до середньої школи як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Незважаючи на таку вигадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливого контролю, підтримки та допомоги, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя.
Цього року пристосування до нових умов середньої школи обумовлене карантинними обмеженнями та переважно дистанційними формами навчання, що майже унеможливлює реальне спілкування п’ятикласників з однолітками та вчителями. Життєві пріоритети змінюються і можливо саме таке поступове он-лайн входження в т. зв. доросле життя полегшує процес адаптації молодших підлітків до нових умов навчання.
Психологічні особливості молодшого підліткового віку
- Набуття почуття дорослості, прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого - основна характеристика молодшого підлітка.
- Пошук власної унікальності, пізнання власного «Я».
- Заміна провідного виду діяльності - навчальної на спілкування - «Пізнання іншої, схожого на мене, дає можливість як у дзеркалі побачити і зрозуміти власне Я».
- Висока розумова активність здатна розвиватися тільки в діяльності, що викликає позитивні емоції, відсутність адаптації до невдач, статусу «гіршого». Успіх (неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання.
- Фізіологічні особливості пубертатного віку визначають крайню емоційну нестабільність підлітка.
- Поява потреби у гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї; підвищений інтерес до питання про «співвідношенні сил» у класі; прагнення обзавестися вірним другом.
- Підвищена стомлюваність.
- Відсутність авторитету віку; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому.
- Відраза до необґрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів.
- Вимогливість до відповідності слова і діла; підвищений інтерес до спорту.
П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються. І як наслідок в адаптаційний період учні можуть стати більш тривожними, боязкими або, навпаки, «розв'язаними», надмірно гучними, метушливими. Відбувається зниження працездатності, діти можуть стати забудькуватими, неорганізованими, іноді порушується сон, апетит.
Для даного віку спілкування з однолітками є значним видом діяльності. Від цього залежить активність дітей, яка передбачає активне спілкування з однолітками, а також емоційну підтримку, дружні поради та інше. При цьому важливо як отримувати, так і надавати психологічну підтримку ровесникам; а також мати можливість висловлювати свою думку вільно і не бути осміяним, мати при цьому однодумців.
Таким чином, основний напрям роботи педагогів в 5-х класах – це орієнтація на розв’язання завдань періоду дитинства з урахуванням попередніх рівнів розвитку учнів. В учня початкової школи має бути сформоване:
- Теоретичне мислення;
- Уміння вчитися, самостійно здобувати нові знання;
- Адекватна самооцінка.
На основі цього у 5-му класі необхідно розвивати:
- Абстрактне мислення;
- Рефлексію власних досягнень;
- Схильність до самоаналізу.
У п’ятикласників є потреба у спілкуванні з однолітками, тому вони охоче долучаються до групових форм роботи з активними та інтерактивними методами навчання, де можна суперничати та вигравати.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ
З МЕТОЮ ПОЛЕГШЕННЯ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ УЧНІВ 5-Х КЛАСІВ
ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ
- Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: «Що там сьогодні у школі?» Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте імена, події, деталі, про які дитина розповідає Вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати бесіди про школу.
- Регулярно розмовляйте з вчителями Вашої дитини про її успішність, дисципліну та взаємини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих приводів, для занепокоєння, консультуйтеся з педагогом не рідше, ніж раз на місяць.
- Допомагайте п’ятикласнику виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть спеціальний час для виконання домашнього завдання і стежте за виконанням цих настанов, що допоможе Вам сформувати в дитини позитивне ставлення до навчання.
- Пам`ятайте, що навчання – один з найважчих видів праці, а розумові здібності й можливості дітей неоднакові. Не слід вимагати від п’ятикласника неможливого. Навчання не сприяє розвиткові дитини, якщо воно вимагає від неї механічного заучування і не потребує напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення і дій.
- Допоможіть школяру відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить Вашу дитину, а потім установіть зв'язок між її інтересами й предметами, що вивчають у школі. Розвивайте інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійність дитини у навчанні та в усіх її справах.
- Намагайтеся уникати значних змін або порушень у домашній атмосфері протягом навчання. Спокій домашнього життя дитини допомагає їй ефективніше розв’язувати проблеми в школі. Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками. Організовуючи різноманітні види відпочинку для своїх дітей, приділяйте увагу їх фізичному розвитку, особливо дрібних рухових м`язів (пальців, кистей рук). Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, гри на музичних інструментах тощо.
- Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя – для початку варто поспілкуватися з вчителем. Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод «виховання», що не потребує ні часу, ні розуму – побити дитину і цим її образити, озлобити або й зламати. Усуньте опіку, крик, насилля і наказовий тон. Вони спричиняють опір у дітей, психічні травми, пригнічують бажання й інтерес до навчання, змушують шукати порятунку у брехні.
- Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, якої б ви хотіли. Завжди пам’ятайте, що це не остання робота і не остання оцінка. Дайте дитині можливість пережити радість успіху у навчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці. Перевіряючи виконані дитиною завдання, оцінюйте їх словами: «я задоволений», «я незадоволений». Додайте слово «дуже», і будьте певні – завтра ваша дитина дуже старатиметься, щоб ви були задоволені нею. Обов`язково помічайте і заохочуйте навіть найменші успіхи у навчанні та поведінці школярів.
- Здоров`я дитини – це тендітна споруда, й тримають її три «атланти»: спадковість, спосіб життя й середовище. Тому організуйте для своєї дитини правильний режим – фізичні навантаження, раціональне харчування, навчання й відпочинок. Подбайте про позитивний вплив середовища, в якому перебуває дитина.
- Пам'ятайте: дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім`ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й батька.
- І не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.